Нове мистецтво дзюдо почало поширюватися лише тоді, коли учні Кано у 1886 році зуміли перемогти 28 разів з 30 сутичок зі школою Дзю дзюцу. Решта боїв закінчилися нічиєю. У зв'язку з таким успіхом школа Дзюдо почала поширюватися по Японії дуже швидко. Дзюдо ввели до освітньої системи національної поліції й армії.

Кано вкладав багато змісту у дисципліну та був дуже суворим. З іншого боку, його учні не мусили платити за своє навчання та відкуповувалися рисом і чаєм. Він навіть надавав їм одяг для тренувань, який сам шив.

По-друге, на відміну від більшості інших видів спорту, дзюдо абсолютно безпечно. У ньому не використовуються больові та інші прийоми, які можуть завдати шкоди здоров'ю людини. Крім того, перед тим як вивчати захоплення і кидки, всі учні проходять систему захисту і страховки.

Третя особливість дзюдо полягає в тому, що цей вид боротьби розвиває фізичні здібності і самодисципліну. Одна з цілей дзюдо - розвинути в людині гнучкість, спритність, координацію, концентрацію.